Неминуча депортація до Росії

UA-053/2015, Індекс: 44/1142/2015 євро, 9 березня 2015 року пані АРУБІКА СУЛЕЙМАНОВА, 55 років

Російській громадянці чеченського походження Арубіці Сулеймановій загрожує депортація до Росії або до ще невідомої третьої країни. Якщо їх повернуть до Росії, їм загрожують тортури або інші жорстокі, нелюдські та такі, що принижують гідність, поводження чи покарання.

Арубіка Сулейманова приїхала до Туреччини в червні 2012 року. У 2013 році вона отримала дозвіл на проживання, який повинен поновлюватися щороку. Коли вона представила для цього імміграційним владам 16 лютого 2015 року, її заарештували. Її доставили в депортаційний табір в районі Кумкапи в Стамбулі і 4 березня перевели звідти в інший табір для депортації, приблизно в 120 км на схід від Стамбула. Арубіка Сулейманова страждає на діабет і має лише одну нирку, тому їй доводиться дотримуватися суворої дієти. 5 березня її звільнили за станом здоров'я, але вона все ще знаходиться під загрозою депортації.

У Росії Арубіка Сулейманова звинувачується у "фінансуванні тероризму". За словами її адвокатів, обвинувальний висновок базується на тому, що в 2010 році вона дала одному зі своїх синів суму 10 000 російських рублів (близько 150 євро). Син, який тим часом був убитий, приєднався до збройної групи чеченських сепаратистів.

Наказ Арубіки Сулейманової про депортацію було видано на підставі розділу 45/1 Закону про іноземців та міжнародний захист, який дозволяє депортувати осіб, які перебувають у Туреччині, якщо вони становлять загрозу національній безпеці та громадськості Представляє порядок. Адвокати Арубіки Сулейманової оскаржили депортацію в адміністративному суді на тій підставі, що, якщо її повернуть до Росії, їй загрожує тортура. Хоча триваючі апеляційні провадження згідно з турецьким законодавством призупиняють дію на депортацію, раніше люди вже були депортовані з Туреччини, поки такі апеляційні провадження ще тривали. Повернувши Арубіку Сулейманову до Росії або виславши її до третьої країни, з якої їй загрожує депортація до Росії, вона зазнає ризику тортур або іншого жорстокого поводження. Крім того, вона могла б зіткнутися з несправедливим судом у Росії.

ПРОСИМО НАПИСАТИ ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ, ФАКСИ ТА ПОВІТРЯНІ ПОШТИ З ВИПОЛНЕННЯМИ ВИМОГАМИ • Я ввічливо прошу Вас не депортувати Арубіку Сулейманову в Росію або будь-яку третю країну, звідки вона могла б бути депортована в Росію, оскільки там Вас будуть катувати або іншим чином жорстоко поводитись стикаються з несправедливим судовим процесом.

ЗВЕРНЕННЯ ДО МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СЕКТОРІВ пан Себахаттін Öztürk İçişleri Bakanlığı Bakanlıklar Анкара ТУРЕЧЧИНА (Адреса: Шановний міністр) Факс: (00 90) 312 418 1795 Електронна пошта: [email protected]

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР АДМІНІСТРАЦІЇ МІГРАЦІЙ Атілла Торос, генеральний директор Лалегюль Чамліка Махалесі 122. Сокак No: 2/3 06370 Єнімахалле Анкара ТУРЕЧЧИНА (Привітання: Шановний пан Торос/Шановний пан Торос) Факс: (00 90) 312 397 120i E-mail goci goc.gov.tr

КОПІЇ ПОСОЛЬСТВА РЕСПУБЛІКИ ТУРЕЦІЯ S. E. Пан Хюсейнін Авні Карсліоглу Tiergartenstr. 19-21 10785 Берлін Факс: 030-275 90 915 Електронна пошта: [email protected]

Будь ласка, напишіть свої звернення якомога швидше. Пишіть гарною турецькою, англійською чи німецькою мовами. Оскільки термінові дії можуть швидко застаріти, просимо більше не надсилати апеляцій після 27 квітня 2015 року.

Арубіка Сулейманова приїхала до Туреччини в червні 2012 року. За словами її адвокатів, наприкінці 2012 року її попросили залишити країну на три місяці. Вона виконала це прохання. Після цих трьох місяців вона повернулася до Туреччини та отримала дозвіл на проживання, який повинен поновлюватися щороку. Коли вона 16 лютого пішла з цією метою до імміграційного бюро, її заарештували та відвезли до табору для депортації в районі Кумкапи в Стамбулі. 4 березня її перевели до іншого депортаційного табору, департаменту поліції іноземців, приблизно за 120 км на схід від Стамбула. Арубіка Сулейманова не була забезпечена перекладачем, і тому вона не могла вказати на своє погане самопочуття до її переведення.

На Північному Кавказі та в усій Російській Федерації катування застосовується регулярно та загальнонаціонально, і в даний час не існує ефективних захисних заходів для жертв. Є заслуговують довіри заяви, що "зізнання" та "свідчення" у великій кількості випадків, коли особи, які підозрювались у приналежності до незаконної збройної групи, вимагалися здебільшого або навіть повністю під тортурами чи примусом.

Наріжним каменем міжнародного захисту біженців є принцип невислання. Цей принцип забороняє повернення біженців будь-яким способом до районів, де їм загрожує серйозне порушення прав людини. Принцип заборони виселення закріплений у статті 33 Женевської конвенції про біженців та в багатьох інших документах з прав людини, яких Туреччина зобов'язана дотримуватися. Порушення цього принципу можуть бути різними способами. Пряме порушення - це, наприклад, депортація до країни походження. Непряме порушення має місце, коли біженці, напр. Б. бути висланим до третьої країни, з якої існує ризик депортації до країни походження. Відмова біженців у доступі до національної території або до справедливої та задовільної процедури надання притулку також неприпустима.

БУДЬ ЛАСКА, НАПИШІТЬ ОДРАЗУ • Закликаючи турецьку владу не повертати Арубіку Сулейманову до Російської Федерації або будь-якої третьої країни, з якої вона ризикує бути повернутою до Російської Федерації, оскільки вона буде мати реальний ризик тортур або іншого жорстокого поводження та перед несправедливим судом.